Експедиції 2015 року
Учасники.
Едуард Дзюба, Фелікс Іщенко, Ігор Стефанишин та Валерій Чехович.
Планів на завершальну експедицію 2015 року було чимало, але недостатня кількість учасників заставила змінити ці плани.
Отже, як завжди, зібрались в четвер біля воріт кіностудії та почали пакувати рюкзаки до машини. Нас було четверо, однак Сергій Мусіяченко не збирався їхати з нами, а лише прийшов побажати гарної поїздки. Виявилось, що до цих пір немає Едіка. Телефонний дзвінок розвіяв усі наші фантазії: Едік подумав, що ми їдемо в п’ятницю, а на вулиці був ще четвер. Довелось їхати за ним до дому, заскочивши по дорозі в супермаркет за харчами та напоями. За Києвом були десь о сьомій вечора, а на місце прибули о другій ночі. Дорога була вільна від машин, а з Хмельницького ще й вкрита снігом і через це здавалась рівною. Хата виявилась «незайманою», і це нам підняло настрій. Запаливши піч на кухні, ми вирішили повечеряти. Настала п’ятниця, а як співається у відомій пісні «Каждую пятницу я в га..но». І тут раптом Едік радісно повідомляє, що у нього настав День Народження. Довелось його добряче привітати. Потім привітали Ігоря з 90-ю експедицією. А потім … зійшло сонце.
До печери рушили лише по обіді, забравши спорядження у Лесі та завбачливо сходивши в місцевий магазин. Вхід до Мушкарової ями чистити не довелось, тому Фелікс розпочав укріплювати низ драбини, а решта учасників пішла до місця з’єднання Вхідного та Озерного районів, відкритого у минулій експедиції. Там ми поглибили та почистили підходи і зайнялись пошуком можливих продовжень печери в цьому районі. Нажаль нічого такого, що би нам сподобалось, ми не знайшли. Поки Валєра «відпочивав» від дня народження, Ігор та Едік сходили в район Санктум та зняли покази рівня води в озері Пірнання. Зараз вода на нижній позначці. Коли повернулись до хати, нас вже чекала смачна вечеря, яку приготував Фелікс. Ми ще раз привітали Едіка з днем народження, бо все ще була п’ятниця.
В суботу вирішили рано встати і до обіду вже бути у печері. Однак нам привезли дрова, які треба було поносити та скласти в хаті. В яму потрапили знову по обіді. Цього разу ми копали в залі Учкудук в західному напрямку. В 92-й експедиції там було виявлено невеличкий отвір, що з’єднував цей зал з Гранд-каньоном. Ми вирішили його розширити. В справу пішла лопата, потім лом, потім перфоратор і завершив це все молоток «кувалда». Прохід було зроблено та пройдено. Настав час святкувати. Традиційно для цього в печері зберігається ТРИ пляшки кагору. Довелось Ігорю йти за однією, бо ніхто крім нього не знав дороги. За цей час Валєра та Едік склали з каміння новий стіл. Під час святкування вирішили назвати відкопаний хід «Ювелірним» в пам'ять про Сергія Керсновського (Сьозю). Прибравши інструменти, рушили в забій «Че», щоб зняти для ремонту колеса з возика. Однак відкрутити їх не вдалося, тому довелось везти весь возик до хати. Прихопивши пляшку недопитого вина, зачинили вхід до печери та поїхали до хати. Фелікс за цей час встиг замінити розбиті шибки в вікнах та зварити смачну вечерю. Цього разу у нас на кухні був «китайський» музичний центр і вечеря з кагором плавно перейшла чи то в дискотеку 80-х, чи то в караоке на майдані
У неділю вранці прибрали в хаті, поснідали і відвезли спорядження до Лесі. Об 11-й рушили на Київ, заглянувши в Чортків на традиційні вареники. Погода по дорозі трохи зіпсувалась, падав сніг. Машин, як для неділі, було небагато, тому о 20-й в’їхали в Київ.
Подяка Лесі Броді за надійне зберігання нашого майна та її сусіду Миколі з сином Максимом за забезпечення нашої хати теплом на всю зиму.
Ігор Стефанишин.
Цілі і завдання:
Продовжити роботи попередніх експедицій.
Мушкарова яма: Закріпити драбину на вхідному колодязі. Зняти дані рівня води. Попрацювати у забої за Горкою Горкіна. Виконати топозйомку північно-західного району посуху та по воді. Привезти Михайлу Сохацькому експонати для Борщівського Музею.
Учасники.
Андрій Грачов, Фелікс Іщенко, Сергій Мусіяченко, Дар’я Остапюк, Олександр Резніков, Ігор Стефанишин, Валерій Чехович.
Гості.
Почесним гостем був Михайло Сохацький з Борщева. Він привіз генератор та допоміг у роботах по закріпленню драбини на вхідному колодязі печери. А ще розповів місцеві новини про нещодавні вибори.
Експедиція
Виїхали з Києва швидко – адже що був четвер. Їхали на бусі Резнікова. Водієм також був Резніков. В Олексинці дісталися біля другої години ночі. На подвір’ї нас чекав сюрприз у вигляді кремезного собацюри, який поводився дуже чемно і не тікав, а зовні був дуже схожий на зниклого три роки тому Шнягу, та хто його знає чи то був справді він? База експедиції була розташована в спелео – хаті. Погода видалася сухою, сонячною, теплою вдень, та зимною вночі.
Експедиція відбулася у дружній та робочій атмосфері. Роботи проводилися 30 та 31жовтня в Мушкаровій ямі. Працювалося легко тому, що Саша возив до печери та забирав додому на бусі. Крім того, Резніков забезпечив експедицію ковбасою та курками, з яких варили добру зупу тому під землею всі дні працювали майже до глибокої ночі без традиційних обідніх перекусів!
У перший день працювали у шістьох. Валера залишився хазяйнувати в хаті, де на нарах добряче відпочив від столиці. На вхідному колодязі працювали Фелікс, Саша, Андрій, та Михайло Сохацький. А ще до печери їздив пес. Він без вагань спускався у яму. З величезною зацікавленістю оглядав колодязь та драбину. Обіцяв наступного разу збігати у печеру, за що й отримав прізвисько Мушкар. Ігор, Сергій та Даша весь перший день працювали у забої за Горкою Горкіна біля Озера Піфа. За вечерею урочисто привітали Фелікса, Валеру та Сашка з сороковою експедицією у Мушкарову яму! За традицією ювіляри були нагороджені медаллю “Саме тут я пахав”.
На другий день на вхідному колодязі працювали Фелікс та Саша. До печери знову поїхав пес Мушкар, а під землею працювали аж два відділення. Ще у перший день Ігор провів розвідку, встановив голосовий зв’язок від другого поверху біля початку Діамантового ходу з Дашею, яку запхав у тупик за півсотні метрів від «Львівське1715». Треба було копати. Тут працювала двійка Валера-Сергій, на вістрі якої весь день був добре відпочивший Валера. В цей день Ігор, Даша та Андрій виконували топозйомку від Озера пірнання до Озера Піфа, Хробачків та Тібету. Планували продовжити топозйомку по воді у гідрах, та сталося не так, як гадалося - зламався маленький комп’ютер КПК. Тому друга група прибула на допомогу Сергію та Валері, а у повітрі вже відчувався смак кагору. Забій просунувся вперед та вверх, голосовий зв’язок покращився, але світлового контакту чомусь не було. На підйом до місця майбутнього прориву Сергій від входу притягнув стареньку штурмову драбину. Ігор та Даша перегукувалися з Валерою. Потім, хто вмів, виконав фотозйомку та основна частина потягнулася на поверхню, а Ігор узяв ще півгодини собі та Валері. Всі знов зустрілися в бусі, поскидавши у багажник брудні чоботи та комбінезони. І ось тут Валера дістає Кагор, бо їм все таки вдалося прорватися! Дорогою до хати смакували кагором, з’єднанням, та сумували за Мушкаром, який не дочекався нас біля печері і втік. Та воно й на краще, якщо згадати про Шерочку, Машерочку та Есмеральду (див. звіти 87-ої, 89-ої та 90-ої експедицій). До речі, Леся розповіла, що зниклий раніше маленький песик Шерочка знайшов притулок у сусідньому селі. А Мушкара згодом бачили біля сільради. Сподіваємося, ще завітає як засумує за печерою або добрим обідом.
У неділю вранці швидко поснідали, зібрали речі та відвезли їх до Лесі. Зробили традиційні фото на згадку про 93-ю експедицію, та вирушили на Київ.
Традиційно зупинились на пиріжки у Правдівці. Зворотна дорога пролетіла швидко та без пригод. Ввечері усі були вдома, дякувати Сашку!
Підсумки.
Мушкарова яма. На вхідному колодязі закріплена міцна залізна драбина. Рівень води у Озері пірнання нижче на 70 см від нуля по сірої трубі, або сьома зверху (друга знизу) позначка на стіні навпроти вхідного отвору у Галерею запливів. Продовжувати чи ні розкопки в забої за Горкою Горкіна буде вирішено після обробки даних топозйомки. Топозйомку по воді у північно-західній частині Озерного лабіринту потрібно виконати у наступної експедиції. Прокопали ще один прохід до Озерного району. Андрій Грачов після тривалої перерви нарешті відвідав Мушкарову яму.
Подяка Лесі Броді за гостинність та зберігання експедиційного спорядження, сусідці Марії Василівні за забезпечення експедиції водою.
Дар’я Остапюк та Сергій Мусіяченко
Экспедиция вышла какая-то «домашняя» в хорошем смысле слова. Участники – Ольга Воробей, Феликс Ищенко, Раиса Литвинюк, Андрей Синявский, Игорь Стефанишин, Валера Чехович. Выехали из Киева вечером, успели проскочить до пробок. Провожал нас приветственным клаксоном автомобиль супруга Ольги. Дорогу осилили оперативно, остановившись «на Оленях» на легкий перекус и в Летычеве на рыбном рынке для дозаправки. Доехали без приключений.
Особого «незлого але й недоброго слова» заслуживает состояние дороги Гусятин – Озеряни – Олексинці. Местами от колдобин и маневров Игоря, чтоб избежать ям, нормально трясло и снаряга летала по салону, ну то таке. Кстати, в этот раз Nissan выглядел необычно – вместо стандартного кофра-багажника к рельсам прикрутили два колена металлической лестницы, которую благодаря стараниям Феликса наконец-то сварили киевские умельцы.
По приезду застали следы визита «добрых людей», стекло входной двери было вынуто. Внутри особых следов пребывания не увидели – как говорится «все украдено до нас». Единственное – дверь в кладовку рухнула вовнутрь вместе с дверной коробкой. Сложно определить, от чего – от природных оползневых явлений, которые незаметно, но неустанно работают, или со злости «боднул» ногой незваный гость. Обидно. Андрею пришлось переехать из своей «каюты» в большую комнату с музеем. Не спеша, поели и как-то незаметно просидели до традиционного времени в день приездов - 4-х часов утра.
Утром Оля и Андрей наколядовали в селе 3-х литровый слоїк парного молока и сыру (творога). Планировалось сделать сырники, но сир на ура пошел и так, так что, не сложилось. В дыру пошли все, кроме Раи – она осталась на хозяйстве. Главная задача на день - установка стационарной, металлической лестницы вместо березовой, которую Феликс смастерил еще в первые экспедиции больше 5-ти лет назад. Кстати, темой лестницы мы озадачились весьма вовремя. Вытянутая на поверхность старая лестница оказалась сплошь трухлявой, долго бы она не протянула.
Вначале лестница не хотела становиться на место – была длиннее на метр, чем высота входного колодца до люка. Пришлось вначале Валере, а потом и Андрею вырыть полметровую яму чем-то похожую на большую нору, и «утопить» в нее лишние сантиметры. Это решение временное, Феликс уже придумал более оптимальное решение, который с помощью дизель-генератора и болгарки будет воплощено в одну из ближайших экспедиций. К сожалению, Игоря «спіткала» травма – на руку упала крышка люка, он получил хороший ушиб (обошлось без перелома, так-как машину назад вел). После того, как лестница стала на свое законное место, Феликс ушел в село. А четверка в составе Игоря, Оли, Валеры и Андрея пошла в дыру.
Решено было проверить буром перспективные места, которые бы позволили соединить «Гранд Каньон» с «Учкудуком». Пока Андрей с Валерой бурили и рыли под стеной «окопы», Игорь сводил Олю на краткую экскурсию (она не была в Мушкаровой яме уже более года), по местам боевой славы. Потом, вместе с Валерой, он ушел «по ту сторону стены» - прокрикивать и просвечивать места возможного соединения. Андрей с Олей внимательно вслушивались и вглядывались, пытаясь определить точки соприкосновения.
Это удалось более чем удачно. Так, в одном месте через щель даже удалось передать «за стену» лом, так что прямая связь между районами есть. Кроме прочего Игорь с Валерой нашли и исследовали обвальный зал, который находится аккурат под «Учкудуком». Низкий потолок пока не позволяет туда зайти. Так что соединить этажи – дело техники и времени. Вечером всех ждал вкусный, обильный ужин, приготовленный стараниями Раи.
Во второй день Оля с Раей остались на хозяйстве, а четверка оправилась в дыру, заканчивать установку лестницы (капитально соединить секции) и продолжить работу в самой пещере. «На огонек» подъехал Миша Сохацкий, привез болты М8х80 и рассказал о новостях, о своей работе под. землей. Как выяснилось, Миша баллотируется в депутаты Тернопольской облрады, так что пожелаем ему удачи! Да, если кто из его избирателей «ненароком» читает эти строки, а это Олексинці и округа, то лучшего кандидата, чем Миша, просто не найти. Людина зі справжньою громадською позицією!
С лестницей закончили, Феликс отправился помогать девчонкам, а тройка Игорь, Валера и Андрей пошла покопать в районе «Лужи Пифа», в прошлые экспедиции там хорошо копалось, вошли в небольшой зал (полный рост). Входная щелюка, к сожалению, Андрею не подходила по габаритам, Валера ее расширил под размер ХХL. Теперь вход в этот район доступен всем и представляет собой своеобразную горку – из-за влаги (в этом районе есть вода), по сырому спуску, можно вполне съезжать на тухисе.
По предложению Валеры, этот вход решили назвать в честь нашего товарища, который к сожалению, уже покинул нас – Николая Горового. Так что теперь это «Горка Горкина». Пока Валера засыпал лужу слева от спуска, основная работа шла в галерее справа, там сыпуха с вкраплениями булыганов. Есть перспектива. Сколько смогли, откопали, но требуется дальнейшая работа, в том числе инженерными методами.
Ну а вечером был небольшой праздник – день рождения Андрея. Выпили на радостях литр финской оковытой и пол-литра местного напитка того же градуса, который Игорь заработал «починяя электронный примус». Хорошо посидели, поиграли на гитаре. Девчата приготовили отличный стол.
На следующий день планировали оперативно собраться и отбыть, но не тут-то было, Игоря попросили починить еще один примус, так что уехали где-то в 12.00. Ехали через Чортков. Пообедали там традиционными вкуснейшими варениками, борщом и грибами.
Сходили на небольшую тематическую экскурсию по центру Чорткова, и даже «позаседали» – Феликс с Раей выпили по филижанке кавы в уютном кафе, Андрей, Оля и Валера посетили отличный местный паб «Чорний Кіт», где продегустировали редкие сорта разливного «Микулинецького» прямо с завода. Уверяю вас, как знаток этого напитка, к примеру «Медове» на разлив вы в Киеве не найдете в принципе. В три часа покинули Чортков, остановились в Летычеве на рынке, заправились, закупились рыбой (там есть отличный верховод по смешным ценам), в Киеве были после 9-ти вечера.
Благодарим Лесю Броду за хранение экспедиционного снаряжения. Подяка родителям и сестре Игоря за частування вкусным обедом. Желаем Мише Сохацкому «збороти темні сили в політиці й перемогти».
Андрей Синявский
Цілі і завдання:
Продовжити роботи попередніх експедицій. Відкопати вхід до понору біля Муравенця та виконати його топозйомку. Переїхати у район печери Еріо біля Борщева та здійснити спробу відкопати вхід. Переїхати у село Олексинці. Здійснити робочу поїздку до печери Музейна та попрацювати у ній. Попрацювати у Мушкаровій ямі. Відсвяткувати сьому річницю печери Мушкарова яма.
Група підтримки Резнікови-Діденки планувала відпочити у Касперівцях на водосховищі та надати транспортну та моральну підтримку.
Учасники.
З Києва: Валентина Бусленко, Олександр Галаган, Володимир Діденко, Оксана Діденко, Таїсія Діденко, Ольга Діковська, Андрій Грачов, Ліза Карагодіна, Андрій Молодченко, Микола Молодченко, Олег Молодченко, Сергій Мусіяченко, Дар’я Остапюк, Володимир Покалюк, Віталій Прохоренко, Катя Прохоренко, Олександр Резніков, Ігор Стефанишин, Валерій Чехович.
Гості
Ромаша привозив Тетяну Єрмакову з сином Льонею на екскурсію до печери.
Експедиція
Основний склад (10 учасників) їхав на бусі Резнікова. То були Резнікови, Діденки, Ліза, Ігор, Валера, Покалюк та Грачов. З Києва виїхали 17 серпня о 14-й годині. Прибули на місце, коли вже стемніло. За попередньою домовленістю табір було розташовано поруч з балаганом пана Степана, що недалеко від понору. Поставили палатки та сіли вечеряти. Погода почала псуватися, накрапав дрібний дощик, довелось перебратись разом зі столом до балагану.
Вівторок, 18 серпня. Поснідавши, частина учасників вирушили на роботу до печери, решта пішла на рибалку або залишилась у таборі. Погода покращилась і рухатись до печери було комфортно. Цього разу ми вже підготувались, прихопивши лопати, відра та лом. Копати засипаний прохід довелось недовго, десь за 3 години ми вже пролізли в основний хід та вивчали печеру. З часу останніх відвідин печера сильно змінилась, нижній ярус замило землею і проходу до забою не стало. Вирішили зробити хоча би топозйомку. Це виявилось нескладно, бо у нас був чудовий прилад Disto-X2 та портативний комп’ютер. Закінчивши знімати в печері продовжили виміри на поверхні, обмінюючись враженнями від печери. Десь о 6-тій рушили до табору, трохи збились з дороги, але знайшли ще один чудовий став і таки повернулись. В таборі вже чекала смачна вечеря з рибкою, що впіймав Діденко. Цього разу до вечері приєдналися господар з дружиною, продемонструвавши новий спосіб приготування картоплі на вогні. Розійшлися далеко за північ…
Середа, 19 серпня. Поснідавши, розпочали складати табір. Погода зовсім покращилась і їхати нікуди не хотілось. Були пропозиції залишитись і робити радіальні поїздки, але фракція рибаків наполягла на переїзді в Касперівці. Попрощавшись з господарем та подякувавши за гостинність рушили на Борщів. По дорозі заїхали до лісу та зупинились, щоб оглянути місце, де колись була печера Еріо. Нажаль, у воронку печери декілька десятиліть скидали сміття машинами, а недавно ще й сповз схил, накривши вхід до печери багатометровим шаром грунту та сміття. Зваживши на все побачене вирішили не починати розкоп, а їхати в Олексинці. Лише четверо (Стефанишин, Чехович, Покалюк та Грачов) захотіли попрацювати в Мушкаровій ямі, решта учасників вибрали відпочинок в Касперівцях. Пообідавши та залишивши Андрія стерегти хату, утрьох рушили до печери, щоб почистити вхід та трохи попрацювати. Працювали в забої по західній стінці озера Піфа. Копали на північ по схемі: 1-й копає та тягне миску з глиною пару метрів назад, 2-й забирає її, знову тягне декілька метрів до повороту та передає 3-му. Останній несе та висипає уже в залі під стіною. Нам не вистачало ще хоча б однієї людини, тому рухались вперед повільно.
Четвер, 20 серпня. Вранці приїхав Михайло Сохацький з Мироном Бойко та й забрали нас до печери Музейна. Ми ще раніше пообіцяли їм допомогти і ось з’явилась така нагода. У печері Мирон копав, а ми всі носили глину. Заодно познайомились з «новою» технікою транспортування відрами у низьких ходах. Чесно кажучи, це трохи важко і дуже незручно. Після Музейної знову утрьох рушили до Мушкарової ями. Грачов не піддався на наші приманки і пішов до хати. чекати приїзду гостей. Коли ввечері трійка копачів повернулась з печери, машини з Києва все ще не було, а Андрій намагався в телефонному режимі працювати штурманом та направити Галагана з друзями на шлях істинний. Це вдалось лише опівночі.
Сергій з Дашею прибули на таксі вночі 21 серпня з залізничного вокзалу в Товстому. Їхали вже відомим нам з травня шляхом крізь поля та Шершенівку, довжиною всього 14 км, оминаючи довгий (35 км) шлях через Глибочок з розтрощеним асфальтом. Нари в хаті були забиті сплячими чоловіками. Коли усі прокинулися, стало зрозуміло, хто є хто. Були копачі: Ігор, Грачов, Покалюк та Чехович, а також група Галагана: сам Галаган, два чоловіка та хлопчисько.
21 серпня, п’ятниця. Копачі продовжували копати в забої біля озера Піфа. Галаган провів екскурсію для свої друзів, адже вони вперше в печері. Ми з Дашею були на господарстві та готували вечерю. Грачов був сам пособі, а після того як Галаган з друзями вийшли із печери повіз їх на екскурсію до Монистирка
22 серпня, субота. У Мушкаровій ямі були Ігор, Валера, та трохи пізніше Даша та Сергій. Біля обіду від’їхали на Київ Молодченки з Покалюком, але під’їхали Прохоренки. А у печері, тим часом, завдяки Ігореві та Валері відбулося з’єднання та був Кагор. За святковою вечерею також привітали Віталія, в якого це була 50-та експедиція.
23 серпня, неділя. Галаган та Грачов здійснили похід з мачете по ярах у бік Криївки. У печері були Ігор, Віталій, Валера, а трохи пізніше Даша, Ліза та Сергій. Біля печери назустріч їхав бус Резнікова, звідки висмикнули до печери Лізу. Знов було відкриття та Кагор. Ігор випадково натрапив на отвір в лівій стіні забою, який після розширення вивів спочатку Валерія, а потім і решту в довгу галерею з озером, що закінчувалася невеликим залом. Після Кагору успішно випробували нове 50-см свердло в забої біля Іконостасу.
Обидва дні все сталося якось швидко. Доки ми с Дашею збирали та несли у печеру вечерю, хлопці швиденько розкопували шпарину у незвідане. Таким чином, за доброю традицією, на сьому річницю печери сталося подвійне свято, дякувати усім, хто копав у Мушкаровій ямі! Увечері був великий святковий стіл.
З ранку поснідали, зібралися, відвезли речи до Лесі. Віталій рушив на Бакоту на зустріч з Іващуками. Саша повів бус на Київ. Шлях пролетів швидко та без пригод, дякувати Сашку. В Києві були о 20-й. А ми з Дашею лишились чекати машину на нічний потяг до Ворохти. Де під Говерлою за добу знов зустрілися з Ігорем, Валерою, та рідними Ігоря.
Підсумки.
Мушкарова яма. Рівень води на 12 сантиметрів нижче третьої відмітки на стіні навпроти отвору у Галерею запливів (пора вішати рулетку). Продовжили роботу в двох забоях (біля Іконостасу та озера Піфа). Сталося з’єднання озера Піфа з підвалом за Гранд-каньйоном, а також прорив у забої в залі озеро Піфа у нижню частину нових підвалів.
Понор Муравенця. Відкопано прохід та виконана топозйомка.
Еріо. Зсунувся пагорб. Вхід не розкопували.
Водосховище в Касперівцях. Їздили Резнікови-Діденки. Відпочивали, купались, рибалили.
Подяка Степану за гостинність та дах над головою, Василю та Лесі Бродам за зберігання експедиційного спорядження та за святковий сніданок, Володимиру подяка, що відвіз вночі на Товсте. Сусідці Марії Василівні за забезпечення експедиції водою, та бабі Гані за смачні овочі та яблука.
Сергій Мусіяченко. Ігор Стефанишин.
Цілі і завдання:
Продовжити роботи попередніх експедицій. Відсвяткувати
90-ту експедицію у печеру Мушкарова яма та 50-ту експедицію Андрія Синявського.
Мушкарова яма: Зняти дані рівня води. Продовжити роботи у Другому забої.
Учасники.
Андрій Грачов, Людмила Грачова, Сергій Мусіяченко, Дар’я Остапюк, Андрій Синявський, Ігор Стефанишин, Валерій Чехович.
Експедиція. Виїхали з Києва без заторів через те, що експедиція розпочалася в четвер. За кермом був Ігор.
В Олексинці приїхали після другої години ночі. База експедиції розташовувалася у спелео – хаті. Погода видалася спекотною. Експедиція відбулася у дружній робочій атмосфері. Роботи проводилися 24-го та 25-го липня в Мушкаровій ямі у Другому забої, що біля Іконостасу. До печери ходили пішки, хоча на вулиці була неймовірна спека.
У перший день працювали у шістьох. Грачов виконував фотозйомку на схилах Серету, біля Вертеби, навіть завітав на весілля, а згодом, порався по господарству. Ввечері до печери несподівано завітали Мирон Бойко та Михайло Сохацький. Вони прибули дуже вчасно і допомогли витягнути величезні брили з забою. Михайло здійснив фотозйомку найвиразніших місць у печері, а Ігор влаштував шановним гостям швидкий екскурс до Санктуму, який Мирон відвідав вперше. А на завершення Михайло люб’язно довіз усіх до хати, де за вечерею святкували 90-ту експедицію та вітали Андрія Синівського з його 50-ю експедицією у Мушкарову яму. Мирон весь вечір проходив курс молодого камеральника з “Disto-X”. Його наставником був Андрій Петрович. Згодом пан Синявський та Мирон отримали почесні значки “Саме тут я пахав”. Як і у попередні рази, снідали, обідали, вечеряли та святкували на подвір’ї, куди винесли столи та інший крам.
На другий день стало ще спекотніше. Лише у Ігоря та Валери вистачило наснаги дістатися забою та пропрацювати у ньому до ночі. Всі інші були на господарстві.
Зранку швиденько зібрали речі, Ігор відвіз їх до Лесі. Поснідали. Зробили традиційні фото на згадку про 90-ту експедицію, та вирушили на Київ.
На зворотньому шляху Ігор завіз нас до Чорткова де нас гостинно зустріли його батьки та нагодували смачнішим обідом! Зворотня дорога пролетіла швидко, та без пригод. Ввечері всі були вдома, дякувати Ігорю!
Підсумки.
Мушкарова яма. Продовжили розкопки Другого завалу. Рівень води понизився на 10 см від нуля по сірій трубі, або опустився до третьої риски зверху на стіні напроти входу у Галерею запливів.
Тваринки. Нарешті вдалося з’ясувати їх подальші долі. У Лесі Кішечка пройшла сувору школу “свій - чужий курча” та муркала від щастя, лежачи на сходах. Виявилося, що Собака одразу втік з подвір’я. Сподіваємося, що потрапив у добру хату. Найтрагічніша доля спіткала курку Есмеральду з Бердичівського базару, долею якої тривалий час переймався Грачов. Курка не витримала конкуренції та тяжкого сільського життя. Отака фігня, малята!
Спека та ін. Потерпаючи від спеки та спраги, за два дні випили біля 30-ти літрів місцевого пива “Микулинецькє”, тим самим встановили новий рекорд та стали шанованими покупцями у місцевому магазині, а Андрій Синявський отримав звання почесного покупця. П’ять попередніх експедицій возили струни для гітари, але саму гітару не приносили від Лесі. Наразі принесли гітару, але струни забули вдома.
Подяка. Лесі Броді за зберігання експедиційного спорядження, сусідці Марії Василівні за забезпечення експедиції водою.
Дар’я Остапюк та Сергій Мусіяченко
*****
Экспедиция №90
Стартовали из Киева в четверг вечером, компактной командой из 7-ми человек, на автомобиле Игоря. В частности, в юбилейную экспедицию отправились Игорь Стефанишин, Андрей Грачов, Люда Грачова, Валерий Чехович, Андрей Синявский, Даша Остапюк и Сергей Мусияченко. Ехали достаточно быстро и комфортно, без задержек, перекусили на родных Оленях, так что на пирожки не останавливались. В Алексинцах были ближе к часу ночи.
По приезду решили подкрепиться, открыть экспедицию и заодно отпраздновать два юбилея – собственно, саму 90-ю, и 50-ю экспедицию Андрея Синявского в Мушкарову Яму. Кубинский ром пошел «як брехня по селу». Разошлись ближе к 4-м, любители дискуссий и рассуждений на возвышенные темы пещер досиделись до утра.
На следующий день, поснідавши, пошли, даже скорее «пошкандибали» по 40-градусной жаре в пещеру. По правде сказать, в этот раз работа носила скорее инженерно-разборный характер, чем цепочно-копательный. Работали все в том же забое «У иконостаса». В период некоторого затишья, когда Игорь с Валерой в узком забое «колупали» особенно упорный камень, остальные сделали быструю вылазку в Озерный район, показать Люде жемчужину Мушкаровой - красоты «Санктума» (она там еще не была). Заодно сняли показания с водомерной рейки в «Озері пірнання» (вода продолжает падать).
По приходу нас ожидал сюрприз – к нам присоединились наши соседи и хорошие товарищи с Вертебы – Михаил Сохацкий и Мирон Бойко. Ребята помогли нам с разбором каменюк в забое, поделились новостями о спелеожизни на Подолии, за время, прошедшее с минувшей экспедиции. На поверхности, при выходе, Миша предложил подбросить нас до Алексинцев на своем «ВАЗе» 4-ке. На резонный вопрос, что нас 8 человек и машина столько не вытянет, Миша успокоил - «вниз витягне!». Расселись (спереди 3-е, сзади 4, в багажнике 1). Надо отдать должное Мишиной машине – таки витягла.
На базе, по-быстрому, соорудили ужин, вынесли столы на улицу и под прекрасные «сутінки» продолжили празднование вчерашних двух юбилеев. Нам аккомпанировал местный ВИА – это где-то в селе играли свадьбу. Миша рассказал много интересно о Вертебе – там сейчас работает группа студентов-археологов из Америки. Параллельно Игорь обстоятельно ответил Мирону на все вопросы и разъяснил особенности эксплуатации прибора DistiX2 – теперь у ребят тоже есть такой нужный и полезный девайс. Засиделись хорошо за полночь.
Тут следует вставить небольшую ремарку, точнее «нескладушку». Вот уже который раз мы везем в экспедицию струны к гитаре, которая их терпеливо дожидается у Леси. В этот раз «знову не те, як пороблено». Валера, который отвечал за процесс, привез комплект, который у него был «в загашнике». Когда начали примерять – посмеялись - струны не подошли, оказались нестандартными, короткими. Андрей Грачов по этому поводу съехидничал «это, наверное, струны для балалайки». В следующий раз продолжим «попытку номер ннадцать» и постараемся таки привезти и натянуть струны.
На следующий день, в субботу, просто большая жара превратилась «в справжнє пекло», посему Игорь с Валерой сбегали «по-быстрому» добить вчерашний камень. Остальные остались на хозработах. Андрей Грачев пошел поснимать окрестности своей новой фотокамерой, которой недавно обзавелся. Утром, в воскресенье, оперативно собрались, прибрались и поехали в сторону Чорткова – заехали к родителям Игоря на борщ и традиционные вареники. В Киеве «под шутки и прибаутки» были около 9-ти вечера.
Спасибо родителям Игоря Стефанишина за гостинність. Спасибо Лесе Броде за хранение экспедиционного снаряжение и помощь в содержании нашего зооуголка (см. предыдущие отчеты). Спасибо Мише Сохацкому за компанию и подвиг по многонародной поездке в Алексинцы.
P.S. Следующая экспедиция обещает много интересного – в планах изменение фронта копательных работ, причем на новом месте. Ну и всех ждет традиционное «збіговисько», как мы его шутливо называем – празднование Дня рождения Мушкаровой ямы.
Андрей Синявский
Цілі і завдання:
Продовжити роботу попередніх експедицій.
Мушкарова яма: Оцінити стан входу. Зняти дані рівня води. Оцінити стан забоїв. Копати в забої №2 та забої Че. Провести екскурсію для новачків і гостей.
Околиці: виїзди в печери Музейна, Вертикальна та у район Моравенця для топографічної зйомки і визначення обсягу робіт. Виїзд на Касперівське водосховище.
На базі: Повернути Володі Снігуру відремонтований прилад DistoX2. Вручити Михайлу Сохацькому новий прилад DistoX2 та навчити користуватись. Пофарбувати в національні кольори ще хвіртку і стовпчики на воротах.
Учасники.
З Києва: Неля Бабич, Володимир Діденко, Оксана Діденко, Тая Діденко, Андрій Грачов, Артем Киселюк, Сергій Мусіяченко, Даша Остапюк, Віталій Прохоренко, Олександр Резніков, Ігор Стефанишин, Валера Чехович.
Гості. Збірна команда УСА з Чорткова: Володимир Снігур, Ксенія Бондар (з дітьми), Арсен Галушко, Назар Гордзій, Максим Деревенчук, Олег Дідюк, Олена Чинкалюк, Анна Шепель; і з Чернівців: Павло Куприч, Віталій Главицький, Ірина Завадовська, Володимир Каленюк, Настя Руснак, Настя Сачко (з дітьми), Корнелія Сачко (з дітьми).
З Борщева: Мирослав Бойко, Михайло Сохацький та Володимир Лисицький.
Почесний гість. Заїжджав на вечерю легендарний ветеран Борис Максимов.
Експедиція. Основний склад добирався на автобусі Олександра Резнікова. З Києва виїхали 25 червня о 17 годині. Був четвер, тому вибрались швидко. Забігаючи наперед, скажу, що і в Київ після закінчення експедиції в’їхали також на диво швидко і без пробок. Десь за Житомиром жалісливі чоловіки, повертаючись з кущів, виявили покинутих напризволяще цуценя і кошеня та взяли їх з собою. Родзинка колективу Грачов дав їм клички Шерочка і Машерочка. Вся експедиція пройшла під лозунгом турботи за братів наших менших та куди їх потом прилаштувати. Була велика надія на гостей і їхніх дітей, але не склалось. Цуценя робило калюжі, розтягувало тапки, кросівки і просило їсти. Кошеня облюбувало спальник Віталіка.
26 червня з обіду приїхав з хлопами Михайло і всі поїхали на топозйомку в Вертебу, а потім ще й в Вертикальну. На луках біля печер вже дозріли найсмачніші суниці.
Відділення Сохацького в бойових умовах пройшло з DistoX2 курс молодого бійця топографічних військ. На господарстві в хаті в той день були Віталій і Сергій, котрі приготували святкову вечерю, а вже увечері ми всі святкували день народження Михайла. Погода була чудова і тепла. Столи і лавки повиносили в двір, де вони і «пропрацювали» до самого від їзду. За вечерею привітали іменинника з днем народження і вручили йому на пам’ять традиційний атрибут горизонтального спелеолога – тільняшку (адже у неї смужки теж горизонтальні).
27 червня приїхала під гаслом «Толока УСА» велика група спелеологів з Чернівців і Млинків (Чортківський спелеоклуб «Кристал»). Розташувались гості унизу біля потічка на галявині, а працювали в двох забоях: №2 і «ЧЕ». В цей же день Резніков з’їздив в Касперівці на оглядини водосховища. Щоб не копати в печері з ним поїхали Грачов, Неля, Артур, Чехович, Сергій, Даша и Діденки. По дорозі до водойми в Новосілках відвідали прекрасний пам’ятник борцям за свободу України!
28 червня вдосвіта Діденки и співчуваючий їм Чехович сходили на Серет на рибалку. Улову кошеняті вистачило, а нам на уху ні. Після обіду на автобусі Резнікова Ігор, Володя Снігур, Грачов, Діденки, Сергій і Даша поїхали у район Моравенця зробити топографічну зйомку понору та визначити обсяг подальших робіт. Вхід до печери знайшли тільки з другої спроби. Тільки почали робити топу, як виявилось що «сухий» прохід до понору засипаний, а лопати Грачов не прихопив. Повертаючись до дороги натрапили на суниці і довго ними ласували.
А тим часом в Мушкаровій ямі Віталій, Неля, Артем і Валера разом з гостями продовжували напружено копати в забоях №2 і «Че», але здійснивши ротацію - помінялись забоями.
Експедиційний загін під вечір повернувся до Мушкарової ями. При цьому «Толока УСА» вже поїхала, а з печери якраз вийшли Неля, Артур, Віталій і Валера. Резніков повіз їх до хати, а в печеру пішли Ігор, Сергій, Даша, Оксана і Тая. Оглянули забої, обійшли найбільш цікаві місця, заміряли рівень води і повернулись в село авто Резнікова, що вже встиг повернутись. Ввечері була прощальна вечеря.
Вранці 29-го швидко зібрались, відвезли майно до Лесі, віднесли їй песика і кішечку. Долю знаменитої курки Есмеральди (героїні 87-ї експедиції) з’ясувати не вдалось. Сфотографувались біля воріт і поїхали до Києва, традиційно зупинившись в Правдівці на пиріжки. Зворотна дорога пролетіла швидко і без пригод, дякуючи Саші Резнікову. В Києві вже були о 18.00.
Підсумки.
Мушкарова яма. Рівень води 0 см по сірій рейці (або друга згори червона відмітка на стіні в галереї навпроти входу). Визначились з місцем, де більш зручно буде міряти рівень води. Продовжили роботу в двох забоях і треба працювати дальше.
Вертеба, Вертикальна. Виконано в Вертебі калібрування DistoX2 і проведена топозйомка печери Вертикальна.
Моравенець. Знайдено обидва входи після 3-х річної перерви. Для виконання повної топозйомки необхідно знову розкопати сухий прохід до понору.
Касперівське водосховище. Їздили, дивились, купались. Відмінно! В селі купили найсмачніші огірки і картоплю.
На базі: Стовпчики і хвіртку пофарбували Неля та Артем.
Подяка Лесі Броді за зберігання експедиційного спорядження та за те, що прихистила песика і котика, сусідці Марії Василівні за забезпечення експедиції водою.
Мусіяченко Сергій і Даша Остапюк.
Переклав на рідну мову Ігор Стефанишин.
Цілі і завдання:
Продовжити роботи попередніх експедицій. Відсвяткувати Зелені свята.
Мушкарова яма: Зняти дані рівня води. Встановити Урочистий Кагор. Винести понівечені гідри від Озера Пірнання. Екскурс для новачків. Попрацювати у другому забої біля Іконостасу та забої Че.
Воронка Криївка: Продовжити розкопки. Облаштувати колодязь.
Учасники. Кияни Юрій Безкоровайний, Ольга Воробій, Фелікс Іщенко, Раїса Літвінюк, Сергій Мусіяченко, Дар’я Остапюк, Віталій Прохоренко, Артур Ромасевич, Ігор Стефанишин, Вадим Уханьов, Валерій Чехович.
Експедиція. Виїжджали з Києва майже дві години через величезні затори. Їхали двома автомобілями - Ігоря та Віталія. В Олексинці приїхали після другої ночі. База експедиції була розташована в спелео – хаті. Погода видалася теплою та сухою. Навкруги відбувався шалений розквіт рослин. Як ніколи незрівнянно квітнула та пахла акація. Експедиція відбулася у дружній та робочій атмосфері.
Роботи проводилися 30 травня в Криївці та 31 травня в Мушкаровій ямі. Ходили пішки, покращуючи спортивний стан та насолоджуючись краєвидами.
У перший день – 30 травня – працювали у вісьмох, а Рая, Сергій та Даша готували вечерю. У Криївці обладнали колодязь блоком для прискорення та полегшення роботи. І почалося! Фелікс, до речі, вже рік не був на Західній Україні, тому скучив за печерами. Відра на поверхню летіли як кулі! Напрямок розкопок неодноразово змінювали, однак розкопки, на жаль, вирішили зупинити до кращих часів.
31 травня працювали у Мушкаровій ямі. На базі лишилися Рая, Оля та Артур. Штурмова група у складі Ігоря, Віталія, Вадима, Валери, Юрія та Фелікса оглянула забої та чарівні куточки Вхідної частини печері та продовжила роботи у Другому забої біля Іконостасу. Розкопки тут почали ще у 9-ту експедицію, коли витягнули багато каміння та глини, потім зупинилися, але тепер вирішили поновити. Напрямок розкопок змінили, пройшли під завал, та треба ще працювати. Запрошуємо палкого прихильника цього забою Грачова (див. інтерв’ю Андрія у ювілейному випуску газети «Юний Мушкаровець» від 24.08.2014) до подальших розкопок! Даша та Сергій відвідали Озерний район, заміряли рівень води, оглянули ще раз Гранд каньйон та витягнули понівечені гідрокостюми. На Іконостасі всі зустрілися та разом вийшли на поверхню.
Ця експедиція видалася також насиченою але тихою.
Від щирого серця привітали нашого шановного ювіляра Сергія з 70-ю експедицією в Мушкарову яму та наших новачків – Юру та Вадима з першою підземкою. Всі були нагороджені почесним значком «Саме тут я пахав».
На зворотному шляху екіпаж Ігоря завітав до Чорткова до його гостинних батьків, а екіпаж Віталія традиційно відвідав Пиріжкову хату у Правдівці. Ввечері усі були вдома, дякувати водіям!
Підсумки.
Мушкарова яма. Продовжили розкопки Другого завалу. Винесли бруд. Рівень води 10 см по сірій трубі.
Криївка. Роботи зупинено до кращих часів.
Подяка. Лесі Броді за зберігання експедиційного спорядження, сусідці Марії Василівні за забезпечення експедиції водою.
Дар’я Остапюк та Сергій Мусіяченко
Небольшая преамбула. В каждом году, насыщенном экспедициями, у нас есть несколько особых, теплых дат, когда участников собирается больше обычного и кроме привычной в другие даты работы – копать, копать и еще раз копать мы позволяем себе некоторые послабления. Это майские праздники и День Незалежності, он же День рождения Мушкаровой Ямы. В эти дни мы можем съездить по округе в этнографические туры, сходить к соседям в пещеру на экскурсию, съездить в гости к друзьям-спелеологам. Так было и в этот раз, но все по порядку.
Выехали из Киева 1-го мая, около 7-ми утра, двумя группами: экипаж Саши Резникова на автобусе Sprinter. Второй экипаж Володи Иващука на Nissan Pathfinder. Отметим, что для Володи, как недавнего водителя, это был первый «дальнобойный» рейс (около 1000 км в обе стороны), с которым он вполне успешно справился, хотя несколько «пригод» по пути было.
В итоге состав экспедиции был такой: Неля Бабич, Павел Вахрушев, Оля Воробьева, Андрей Грачев, Люда Грачева, Володя Иващук, Оля Иващук, Артем Киселюк, Рома Краинский, Назар Побуринный, Володя Покалюк, Виталик Прохоренко, Саша Резников, Андрей Синявский, Игорь Стефанишин, Сергей Мусияченко, Даша Остапюк
Двигались по трассе с разрывом примерно в один час (Саша опережал). Остановились в Летичеве в давно известном нам заведении – кафе с башенками на рыбном рынке. Быстро пообедали (цены вполне гуманные, борщ 12 грн), закупились вязанкой плотвички к пиву и отправились догонять экипаж Саши. Еще раз остановились перед Ярмолинцами – заправиться и перехватить пирожков в Правдивке. По дороге столкнулись с раздолбайством малолетних мотоциклистов (не байкеров). Один из них остановился на обочине поговорить по телефону, после чего не оглядываясь по сторонам стал выезжать на трассу. Чуть не выехал нам под колеса, благо, успели жестко оттормозиться.
На месте, в Алескинцах, были около 6-ти часов вечера. На подъезде уже мечтали о горячем чайнике и накрытой поляне, но не тут-то было. При въезде в хату обнаружили ребят – которые только выгружали снарягу из автобуса, оказывается, они прибыли за 10 минут до нас. Как в той пословице «у каждого Абрама своя программа» у первого экипажа тоже были регулярные остановки то там, то сям. Да, по приезду обнаружили около дома пасущуюся, привязанную за ногу курицу. Это в Бердичеве, на базаре, Андрей Грачев купил на бульон живую курицу которую в честь героини безсмертного романа В. Гюго нарекли Эсмеральдой!
В честь всемирного дня солидарности трудящихся решили вынести столы на улицу, во двор, и провести торжественный ужин. Наготовили, накрыли, выставили, все как полагается. В сумерках нас посетил представитель местного населения подросткового возраста в слегка измененном алкоголем сознании. Увидев, что у нас есть курица, он куда-то пропал и через несколько минут вернулся с еще одной, сказав, что «беріть, це подарунок, у нас їх ще багато є». Сколько мы не отказывались, не получилось. Мы угостили товарища чаркой, как полагается, но он опять куда-то пропал и через 10 минут снова появился – притащив нам 2 мешка «бараболі». После этого стало понятно, что эта музыка будет вечно если мы не предпримем радикальных шагов. Предприняли. На ночь двух куриц закрыли в веранде, чтоб их случайно никто не слопал из местной фауны, кандидатов на это вокруг хватало. Игорь и Володя Покалюк «в ночь» сбегали в Криївку на осмотр. Володя не был в ней больше года, был интересен его авторитетный научный взгляд на предмет дальнейшего направления движения в забое.
Утром следующего дня на пороге появилась мама щедрого пионера, мы ей вернули курицу, она, на радостях, оставила нам два мешка «бараболі». Как говорится, на ровном месте разжились. Те, кто встал пораньте, съездили на автобусе в Борщов на ярмарок, сходили на рынок за провизией. По возвращению позавтракали и собрались на экскурсию в Вертебу. Наш хороший друг и товарищ Миша Сохацкий нас давно звал, ну вот и сложилось наконец. Лично обводил везде, все показал и рассказал «як для своїх» про забои, места раскопок, достопримечательности. Параллельно с нами в пещере находились экскурсионные группы цивильных туристов. Интересно было наблюдать их реакцию, когда на перерез их группе из одного проема в стене - в другой промаршировала группа странных людей в измазанных глиной комбезах, в касках и с фонарями на лбу (экскурсионная тропа в Вертебе освещена электричеством).
После обеда, вечером, часть экспедиции отправилась покопать Криївку. Игорь, Володя Иващук, Артем и Валера ударно отработали ночную смену примерно до 10-ти вечера. Следующий день (3 мая) было решено посвятить культурной программе. Большая часть экспедиции на микроавтобусе оправилась по маршруту Алексинцы - Зарваниця – Бучач – Шершенивка - Алексинцы. На базе остался Игорь, Володя Покалюк и Виталик. Что можно сказать о Зарванице. Дейсвительно очень духовное, мощное место с какой-то позитивной, светлой энергетикой. Прошлись по Дороге, батюшка нам провел экскурсию и освятил водой. Артем с головой искупался в источнике Святой Анны (практикуется будущими родителями). Андрей Грачев сходил на исповедь. Батюшка поговорил с ним, и больше, до конца экспедиции Андрей не употреблял крепкий алкоголь. Вообще! Сказал: «як пороблено» :-)). Как оно дальше будет, посмотрим, но уже это само по себе – маленькое чудо.
Посетили Бучач – фортецю, достопримечательности. Правда издалека увидели красоту монастыря Святых Отцов Василиан (Ordo Basilianus Sancti Josaphat, основан в 1712-м году), осмотрели ратушу, купола и храмину городского костела, в котором, как нам рассказали, находятся работы всемирно известного алтарного мастера Пинзеля. Жаль не заехали посмотреть его знаменитые Фигуры алтаря в том же костеле, но уже просто не было времени. Уставшие, но довольные, после 10-часового вояжа по Тернопольщине, возвратились на базу. Как оказалось, в наше отсутсвие Игорь принимал гостей – делегацию с Оптимистической (там проходил традиционный «Сбор ветеранов»), а до этого приезжал знакомиться голова Шершенивской сильрады. Обе встречи, по словам Игоря прошли очень тепло и дружно. Когда экскурсии закончились, Игорь и Володя немного прошлись по западному периметру, поработали в забое у «Лужи Пифа» и откопали небольшую галерею, которую замыкает высыпка.
Следующий день - 4-го мая, решили полностью посвятить работе. Женская часть экспедиции взялась за хозработы – покрасить въездные ворота (в жовто-блакитний колір). Ребята собрались в пещеру. Утром приехал Пиф со Сколопендрой и ее подругой Мариной из Львова с детьми. Тепло пообщались и проговорили до обеда. После того, как ребята уехали обратно в Озерку, собрались в Мушкарову яму и пошли работать командой в 8 человек. Игорь с Володей Покалюком копали и инженерно разбирали «надибаную» ранее дырку с тягой, остальные стали на лопату и тягали «возик» в забое Че. Сам забой – это, конечно, нечто особенное, наша гордость, самый большой в пещере по длине рукотворный, петляющий ход шириной в лопату, высотой в полторы, длинной под 30 метров. Все очень надеются, что это будет достойный усилий вход в новый район (тьху-тьху), а не очередной памятник труду. По итогу, вынули из Забоя Че пару кубов глинки, повернули за угол, копаем дальше. Игорь с Володей, по итогу, прокопали и открыли третий по счету вход в Санктум, так что побежали за «бутылкой первооткрывателей», которой оказался массандровский мускатель, который тут же, на месте, на реперной точке «Бутылка» и был приговорен (надо не забыть привезти обнову). Надеемся, что новая бутылка, в отличии от предыдущей (2 года), долго не застоится…
5-го мая разъезжались. Экипаж Володи Иващука выехал в 10.00, с остановками на перекусы в Правдивке и Летичеве, до Киева добрался около 6-ти вечера. Второй экипаж - Саши Резникова, выехал позже, ребята добирались «с пригодами» - под Городком лопнул кронштейн подвеса кардана. Но все хорошо, что хорошо заканчивается. Нашли СТО в Городке, купили новый, поменяли. В Киеве ребята были где-то около 11-ти вечера.
P.S. А что же случилось с курочкой Эсмеральдой, пошла она в суп, зарубали мы ее – спросите вы? Нет, слезными молитвами женской части экспедиции ей была дарована жизнь – отдали Лесе на попечение. Хотя, может это не женщины так на Андрея повлияли, а исповедь в Зарванице? Как знать…
Спасибо Лесе Броде за хранение экспедиционной снаряги. Спасибо Мише Сохацкому за емкую и обстоятельную экскурсию по Вертебе.
Андрей Синявский
Цілі і завдання:
Продовжити роботи попередніх експедицій. Привітати з днем народження невтомного дослідника печер Дашу Остапюк та урочисто відсвяткувати цю визначну подію. Відсвяткувати Великдень.
Мушкарова яма: Оцінити стан входу. Зняти данні рівня води. Оцінити стан забоїв.
Воронка Криївка: Оцінити стан.
На схилах: Оцінити стан лисячих нор та провести розвідні розкопки.
Учасники
Роман Країнець, Руслан Куц, Сергій Мусіяченко, Дар’я Остапюк, Ігор Стефанишин, Валерій Чехович.
Експедиція
Експедицію знову відкрили Даша та Сергій у вагоні потяга Київ – Рахів, який прибув у Товсте о четвертій годині ранку 10 квітня. База експедиції розмістилася в спелео – хаті. Відвідали Лесю та забрали необхідний мінімум речей та харчів. Приготували вечерю. Основний склад експедиції дістався бази на машині Ігоря. З Києва виїхали 10 квітня о 18 годині. Прибули в Олексинці вночі. Відсвяткували приїзд та почали вітати Дашу з днем народження, бо непомітно почалося 11 квітня. До речі, експедиція пройшла під гаслом "Даша, з днем народження!". Погода була тепла та сонячна. Експедиція відбулася у дружній, робочій атмосфері. Розкопки лисячих шпарин, які було виявлено у попередній експедиції, проводилися 11 квітня, та мало що дали: гіпсів виявлено не було. Ігор та Роман відбули у Чортків. А решта облаштовували джерело біля звороту на літній табір. 12 квітня Даша, Валера та Руслан відвідали святкову пасхальну службу у місцевій церкві, посвятили яйця та інші смаколики у пасхальному кошику.
Після обіду пішли до Криївки, оглянули стан входу та рушили до Мушкарової ями. Швиденько відкрили люк. Даша та Руслан здійснили короткострокову прогулянку по печері, а Валера та Сергій далі розкопували вхід. Під час обіду у воронці нас відвідала ласка. Можливо, саме вона и розтрощила у печері карімати та гідру Грачова. До хати поверталися схилом повз літній табір, лисячі нори, квітучі галявини та кар’єр.
Судячи з великої кількості екскрементів біля забою Че, застілля у тварючки тривало знову. В печері стало ще сухіше, рівень води впав. Оглянули забої. Даша хутко провела екскурсію Руслану по нещодавно відкритим місцям. В небі літали лелекі. У день від’їзду була чудова погода. Від батьків повернувся Ігор. Згорнули табір, відвезли речі до Лесі, прибрали у хаті, сфотографувалися і ті, хто приїхав на машині, відправилися додому. Даша та Сергій мали поїхати ввечері на Товсте, але заздалегідь замовленої машини не приїхала вчасно. Телефонна розмова з водієм тривала недовго: " Пробачте, за 15 хвилин буду". Врешті - решт, все закінчилося добре. Водій приїхав за 15 хвилин таємним шляхом. А ще за 15 хвилин ми стояли на залізничній станції у Товстому. По дорозі потрапили у справжню піщану бурю.
Підсумки.
Мушкарова яма. Рівень води в озері Пірнання був на рівні 35 - ї позначки по сірій рейці. Знову були виявлені погризені килимки та пакети. Забої на місці та чекають своїх героїв. А тачку треба лагодити.
Криївка. Все добре, треба копати далі.
Подяка Лесі Броді за зберігання експедиційного спорядження та запрошення до церкви, сусідці Марії Василівні за забезпечення експедиції водою, та бабі Гані за смачну святкову пасху.
Даша Остапюк та Сергій Мусіяченко
Цілі і завдання:
Продовжити роботи попередніх експедицій. Відсвяткувати 8 березня.
Мушкарова яма: Зняти дані рівня води.
Воронка Криївка: Продовжити розкопки.
Учасники
Павло Бабенко, Едуард Дзюба, Сергій Мусіяченко, Дар’я Остапюк, Ігор Стефанишин, Валерій Чехович.
Експедиція
Склад учасників експедиції змінювався до останнього дня. У підсумку наважились поїхати шестеро. З Києва виїхали 6 березня о 19 годині на машині Ігоря. В Олексинці приїхали вночі. База експедиції була розташована в спелеохаті. Погода видалася теплою та сухою. Експедиція відбулася у дружній та робочій атмосфері, яку, на жаль, трохи зіпсувала звістка про поновлення крадіжок в нашій хаті.
Основні роботи протягом 7 та 8 березня проводилися в Криївці. До воронки ходили пішки, завдяки чому оглянули перспективні щілини на схилах. У Криївці Ігор весь час проводив у забої, Валерій – насипав викопану глину у відра, Едуард знаходився вище та передавав відро Павлу. Сергій, який стояв на дні воронки, приймав відро від Павла та передавав його на висипку Дар’ї. Вдень була чудова, по весняному тепла та сонячна погода. Коли сонце сідало, а із – за обрію виднівся повний місяць, температура різко знижувалася. Тому біля воронки розводили багаття. В один з днів навіть запікали картоплю. Вечорами наближували, а потім святкували 8 березня. Привітали Дар’ю, смакували святковий торт, запивали шампанським. Трохи про побут. Валерій та Едуард вполювали (насправді купили) домашню курку та декілька банок з солінням.
Всі наші експедиції веселі та дружні, але ця видалася особливо насиченою, а головне – тихою.
До Києва виїхали 9 березня опівдні, традиційно відвідали Пиріжкову хату у Правдівці. Зворотна дорога минула легко, без пригод. Дякуємо за це Ігорю!
Підсумки.
Мушкарова яма. На цей раз не відвідали Мушкарову яму.
Криївка. Підняли півтора куба глини та каміння. Необхідно продовжувати розкопки.
Подяка Лесі Броді за зберігання експедиційного спорядження, сусідці Марії Василівні за забезпечення експедиції водою та іншим сусідам за курку та соління.
Дар’я Остапюк та Сергій Мусіяченко
Цілі і завдання:
Продовжити роботи попередніх експедицій.
Мушкарова яма:
Оцінити стан входу. Зняти данні рівня води. Оцінити стан забоїв. Провести екскурсію для новачків.
Воронка Криївка:
Продовжити розкопки.
Учасники:
З Києва: Неля Бабіч, Андрій Грачов, Роман Країнець, Сергій Мусіяченко, Дар’я Остапюк, Андрій Синявський, Ігор Стефанишин, Валерій Чехович. З Борщева: Мирослав Бойко та Михайло Сохацький.
Експедиція:
Експедицію відкрили Даша та Сергій ще у вагоні потяга Київ – Рахів, який прибув у Товсте о четвертій годині ранку 19 лютого. Дорога в Олексинці зайняла не більше сорока хвилин. База експедиції розмістилася в спелео – хаті. Всередині було холодніше ніж на вулиці через те, що хата вистигла під час нещодавніх морозів. Прибралися, розпалили пічку, відвідали Лесю та забрали необхідний мінімум речей та харчів. Приготували вечерю та напекли млинців до приїзду інших учасників.
Основний склад експедиції дістався бази на машині Ігоря. З Києва виїхали 19 лютого о 17 годині. Прибули в Олексинці вночі. Привезли новачка – майбутнього кінорежисера Романа, родом з Чорткова, а поки студента університету ім. І.К. Карпенка – Карого.
Погода була тепла. Вдень до десяти градусів вище нуля. Експедиція пройшла у дружній, робочій атмосфері. Основні роботи відбувалися в Криївці протягом 20 та 21 лютого. 20 лютого на допомогу з Борщева приїхали Михайло та Мирон. Розкопки проводилися в полі і тому, пам’ятаючи як було зимно минулого разу, всі учасники одяглися якомога тепліше. Вночі перемістилися в хату, де Неля, Даша та Сергій вже приготували смачну вечерю. Михайло та Мирон за вечерею розповіли про роботу в печері Музейній та показали чудові фотографії і ознайомилися з приладом Disto-X. Поїхали пізно вночі на знаменитій четвірці Михайла.
На наступний день учасники розділилися: Ігор, Валера, Грачов та Неля з Синявським виконали топозйомку та продовжили копати Криївку. А Даша, Сергій та Роман рушили в Мушкарову яму, де біля години розкопували примерзлий лід на вході. В печері виявили двох сплячих кажанів. Залишені у печері речі, виявилися погризеними невідомо тварюкою: каремати біля забою Че та гідрокостюм Грачова біля Озера пірнання. Судячи з великої кількості екскрементів від забою Че до озера Пірнання, застілля у тварючки тривало довго. В печері стало сухо. Оглянули забої, провели екскурсію для Романа, Даша посвятила його в спелеологи, після чого всі вирушили пішки на Криївку. Там одразу відбулася ротація: Неля та Грачов пішли готувати вечерю, а всі інші поглиблювали забій у Криївці до самої ночі, виймали глину відрами, а камені – мотузкою. Нагорі, як і попереднього дня, палили багаття – все ж таки зима. На заході сонця повз Криївку пролетіла пара диких лебедів – весна зовсім близько! На базі на нас вже чекала святкова вечеря з врученням пам’ятних значків, присвячених ювілярам: у Ігоря була вже 80 – та експедиція, а у Роми – перша.
Зранку була добра погода. Згорнули табір, відвезли речі до Лесі, прибрали у хаті, сфотографувалися і ті, хто приїхав на машині, відправилися додому. По дорозі вони заїхали в Чортків, де провідали батьків Ігоря. Даша та Сергій поїхали ввечері додому на потязі з Товстого.
Підсумки:
Мушкарова яма. Рівень води в озері Пірнання був на рівні 61 – ї позначки на сірій рейці. Погризені килимки, пакети та гідра. Забої на місці та чекають своїх героїв.
Криївка. Зроблена топа. На поверхню піднято куб каменів та куб глини.
Подяка Лесі Броді за зберігання експедиційного спорядження, сусідці Марії Василівні за забезпечення експедиції водою.
Даша Остапюк та Сергій Мусіяченко
*****
Из Киева выехали автомобилем Игоря в четверг, 19 февраля, в составе экипажа из шести человек: Игорь Стефанишин, Андрей Грачов, Неля Бабич, Валера Чехович, Роман Краинский, Андрей Синявский. Вторая группа экспедиции в составе Сергея Мусияченко и Даши Остапюк выехала поездом днем ранее, в среду. Надо отметить неоценимую пользу, которую привнес в наши передвижения на автомобиле новый девайс – дополнительный съемный багажник-кофр THULE, который крепится на крышу автомобиля. Пусть его основное предназначение – это транспортировка лыж, сноубордов и прочей горнолыжной снаряги, мы же его используем для перевозки рюкзаков – туда отлично ложится 3 больших или 4 рюкзака среднего литража.
Приехали в Олексинцы во втором часу ночи, где были встречены Дашиным борщом с грибами и тарелкой блинов (Масленица, как-никак). Пока устраивались, ужинали, обменивались впечатлениями и планами, незаметно наступило 5 утра, пришлось трубить отбой (завтра работать).
Проснувшись, определили основной фронт работ в Криивке. По приезду, на поле, увидели приближающийся автомобиль – это к нам с визитом вежливости пожаловали наши хорошие товарищи и соседи по пещерному району Миша Сохацкий и Мирон Бойко из Борщевской спелеосекции «Музей». Ребята не просто «приехали-поговорили-уехали», а провели с нами весь день, полноценно отработали всю пятничную смену, от начала и до конца, за что им наша соседская благодарность (алаверды за нами не заржавеет…). Совместная работа в забое и входном колодце на протяжении всего дня позволила вдоволь пообщаться, обсудить накопившиеся проблемы и вопросы в прохождениях обоих команд. Кроме того, Миша и Мирон высказали свое авторитетное мнение по поводу некоторых моментов хода работ в Заначке. В общем, чудно время провели. Вечером в том же составе переместились в нашу спелеохату, где продолжили общение уже в неформальной обстановке. В итоге Миша с Мироном уехали от нас хорошо за полночь…
В субботу команда разделилась – Сергей, Рома и Даша пошли в Мушкарову Яму – проверить ситуацию в забоях, снять показатели водомерных реек и заодно провести экскурсию по пещере для Ромы (он впервые был в пещерах). Вторая часть экспедиции провела полную топосъёму Криивки (Игорь, Грач, Неля) и забутовали «старый вход» (Валера, Андрей Синявский), который мы раскопали два года назад. Ход закрыли для того, чтоб с поля ничего не сосало в уже раскопанный колодец (новый вход мы обезопасили шифером). Во второй половине дня, уже объединенным составом, вернулись к копанию и инженерным работам.
Вечером, за ужином, отпраздновали юбилей – 80 экспедицию Игоря, заодно посвятили в спелеологи Романа. Благодаря Неле продолжили праздновать Масленицу (снова ели блины), правда для этого утром пришлось ходить «колядовать» по селу в поисках муки и молока. Утром, бодренько проснувшись в 9-м часу, выехали в сторону Чорткова, где отлично пообедали борщом, варениками и млинцями з яблуками у родителей Игоря. По дороге остановились на легкий перекус пиріжками в родной Правдивке, под Ярмолинцами. Добрались достаточно быстро, за 6,5 часов, в Киеве были в 8-м часу вечера.
Относительно объема проведенных работ в экспедиции. Вынули примерно два куба глинки и камней, причем инженерно разобрали несколько старых булыганов, которые ощутимо мешали. Провели топосъёму воронки (старый и новый входы) и самого входного колодца. Планируется создание 3D модели хода (колодца) для более глубокого понимания дальнейших работ – сейчас вышли на развилку (перекрёсток) с тремя дальнейшими возможными направлениями движения. Отлично пообщались с товарищами из спелеосекции «Музей». Испытали несколько новых инженерных решений. Ударно отпраздновали Масленицу.
Спасибо Лесе Броде за хранение экспедиционного снаряжения. Спасибо соседке Марии Васильевне за воду и безвозмездную помощь припасами. Спасибо родителям Игоря за гостеприимство и вкусный обед.
Андрей Синявский
Учасники:
Київ - Сергій Мусіяченко, Даша Остапюк та Ігор Стефанишин;
Чортків – Владислав Василинин, Олег Дідюк, Петро Пирожок, Володимир Снігур та Олена Чинкалюк.
Зустрілись 5 січня на станції Товсте та рушили однією машиною в Олексинці. Село зустріло нас місячним небом, снігом та передсвятковими приготуваннями. Коли в хаті стало трохи тепло, ми відсвяткували початок експедиції та полягали спати. У вівторок десь о півдні під'їхали до Криївки, на полі сильно мело снігом і лютував мороз. Довелось всім сховатись у печері, де було трохи тепліше та не було вітру.
Зважаючи на невелику кількість учасників, у цей день було виконано тільки інженерні роботи по розширенню проходу на дні колодязя. Нові літій-фосфатні акумулятори повністю виправдали очікування і нам вдалось просвердлити п’ять 12-міліметрових отворів хвилин за 10, витративши лише 15% заряду.
На поверхні ставало все холодніше та й на дні колодязя вже відчувався холод з поверхні, тому ми швидко вилізли з печери та побігли до машини. Зігрітися змогли лише в хаті, розпаливши піч.
Не буду розповідати, що таке ніч перед Різдвом та як його святкують в Західній Україні, бо краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Радість свят трохи була затьмарена (в прямому та переносному розумінні) пічкою, яка перестала горіти, а весь дим йшов у хату. Довелось Сергію та Даші трусити сажу, одягнувши захисні маски.
9 січня уночі Сергій та Даша полишили хату і я став чекати підмоги з Києва. Несподівано вона надійшла з Чорткова: в суботу приїхав «Папа» разом зі своєю командою з Млинків. Отож нас стало шестеро і ми рушили до Криївки. Морозу вже не було і нам вдалось поглибити печеру ще на метр, як раптом лопата натрапила на іржаву кришку від банки, яку вода занесла разом з іншим сміттям на восьми метрову глибину. Мабуть варто ще копати вниз метр чи півтора, перш ніж починати горизонтальний хід.
Учасників мало би бути чимало та й плани були серйозні, адже в попередній експедиції ми зупинитись в Криївці на початку горизонтального ходу. Однак відсутність поїздок у грудні та чималі святкові дні після Нового року не вплинули на чисельність учасників. Схоже, що криза в Україні настала не лише в політиці та економіці, а й вже у спелеології. Тому планувати подальші дослідження зараз не варто, а краще перечекати, як дехто вже робить.
Ігор Стефанишин
м. Чортків та м. Київ